корінець

корінець
-нця́, ч.
1) Зменш. до корінь 1), 2). || тільки мн. Коріння деяких рослин, що їх використовують як ліки. || Ніжка гриба.
2) Місце, де зшиті аркуші книжки, зошита, папки, або частина палітурки, що закриває це місце.
3) Частина аркуша, що залишається після відривання квитанції, ордера тощо в квитанційній, ордерній і т. ін. книжці.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Нужно решить контрольную?

Смотреть что такое "корінець" в других словарях:

  • корінець — [кор іне/ц ] н ц а/, ор. нце/м, м. (ў) н ц і/, мн. н ц і/, н ц і/ў …   Орфоепічний словник української мови

  • корінець — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • корінець — 1) (місце, де зшиті аркуші книжки, зшитка тощо / частина палітурки, що закриває це місце), спинка 2) див. корінь I …   Словник синонімів української мови

  • корінь — I (частина рослини, що міститься в землі); кореневище (перев. корінь багаторічних трав янистих рослин і головний корінь дерева); корінець (перев. невеликого розміру); коріння збірн. II ▶ див. початок 1), причина …   Словник синонімів української мови

  • корінцевий — а, е. Прикм. до корінець. || Зробл. з корінця (у 1 знач.) …   Український тлумачний словник

  • спинка — и, ж. 1) Зменш. пестл. до спина 1). 2) Опора для спини у стільці, дивані, кріслі, лаві і т. ін. 3) Деталь одягу, яка покриває задню частину тулуба. 4) Те саме, що корінець 2) …   Український тлумачний словник

  • хребет — бта/, ч. 1) Осьовий скелет хребетних тварин і людини, який складається з окремих хребців, сполучених між собою міжхребцевими хрящами, суглобами і зв язками. || перен., чого. Основа, опора, кістяк. 2) Спина людини й тварин. || перен., розм. Усі… …   Український тлумачний словник

  • вѣньць — ВѢНЬЦ|Ь (415), А с. 1. Венок: и сѹгѹбы вѣньци ѹкрасивъшесѩ. прѣлѣжьно съпасѹ молитесѩ. Стих 1156–1163, 32 об.; и да щадимыи вѣнець прииметь ѿ рѹкы вьседьржителевы. СкБГ XII, 11б; Близь ѥсть г(с)ь. вѣнчати насъ то бо есть. с нб҃се видѩ когождо… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • Левковские — Герб Трубы Описание герба: В белом серебряном поле т …   Википедия

  • хвіст — хвоста/, ч. 1) Придаток на задній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки. || Звужена кінцева частина тіла (у плазунів, риб, морських тварин і деяких комах). || Хутро звіра з такого придатка, що… …   Український тлумачний словник

Книги



Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»